Кандидати в дуплекси
Якщо білі-чорно-білі оригінали - фотографії й малюнки, як ми вже визначили, є ідеальними кандидатами в дуплекси, то з кольоровими зображеннями, на основі яких планується створення дуплексів, справа обстоит трохи складніше. Давайте небагато поговоримо про те, які вихідні полноцветние зображення можуть бути використані для створення ефектних двоколірних робіт.
Суперечка про те, наскільки вдало буде використання того або іншого зображення в режимі Duotone, звичайно досить суб'єктивний, і багато в чому залежить від смаків дизайнера. Як відомо, усім подобається тільки одна річ - купюра номіналом у сто доларів, у відношенні іншого в людей звичайно виникають суперечки й неоднозначні реакції. Зі своєї сторони, дозволю собі дати кілька рад, які допоможуть дизайнерові визначитися із завданнями вибору й підготовки дуплексних зображень, і вбережуть його від використання відверто "невигідних" сюжетів.
Чи замислювалися ви колись, чому, у сучасному світі кольорової фотографії, багато професійних фотохудожників як і раніше використовують тільки чорно-білі плівки й фотопапери? Тут справа зовсім не в безмірному консерватизмі фотографів. Відповідь полягає в тім, що в більшості чорно-білих фоторобіт головний акцент робиться на передачі почуттів фотографа, що виявлявся на місці зйомки, своєму глядачеві. Сюжетно-важливим елементом у таких фотозображеннях може бути тонкий вигин тіла, складки одягу, вираження осіб, око, і тому подібні деталі. Колір у таких сюжетах вторинний, він не є вирішальним чинником в оцінці їхньої художньої цінності. Однак додавання колірної вуалі в такі зображення не ушкодить їм, а, скоріше, додасть вишуканості - крім удалої композиції, глядачеві можна буде представити ще й нетрадиційне колірне рішення. Таким чином, ці зображення є ідеальними кандидатами в дуплекси - "полноцвет" міг би зробити їх не настільки виразними.
З іншого боку, існують сюжети, образотворча ідея в які побудована на відображенні яскравих кольорових "плям", що ілюструють ті або інші предмети. Це можуть бути види нічного міста в неоновому світлі, картини заходу або світанку, фрукти, що цвітуть дерева й тому подібні сюжети. Будучи позбавленими інформації про колір, вони стають безжиттєва й нецікавими - художня цінність їх при цьому буде прагнути до нуля. Зрозуміло, що використання дуплексної печатки для таких сюжетів не буде гарним рішенням.
Виходячи з вищесказаного, уже можна спробувати зробити висновок, які ж саме вихідні зображення варто використовувати для подальшого виготовлення дуплексів. Давайте розглянемо кілька стереотипних сюжетів, які якийсь дизайнер планував використовувати для дуплексної печатки й зробимо висновок, чи вдалої виявилася його ідея у відношенні кожного з них.
