Змішання квітів
Для того, щоб проникнути в багатство колірного миру, добре б проробити кілька систематичних вправ по змішуванню квітів між собою. Виходячи із чутливості до кольору й з технічних можливостей, для окремих вправ можна вибрати більше або менше число квітів, що підлягають змішанню. Кожний колір може бути змішаний із чорному, білим або сірим кольором або з будь-яким іншим кольором хроматичного ряду. Величезне число нових колірних утворень, що виникають при змішанні, утворить неозоре багатство колірного миру. Смуги. На двох кінцях вузької смуги ми поміщаємо будь-які два кольори й поступово починаємо їх змішувати. Залежно від двох вихідних квітів ми одержуємо відповідні змішані тони, які у свою чергу можуть бути прояснені або затемнені.
Трикутники. Кожну сторону рівностороннього трикутника ми ділимо на три рівні частини й з'єднуємо отримані крапки лініями, паралельними сторонам трикутника. Таким чином, виходить дев'ять маленьких трикутників, у кутові з яких ми поміщаємо жовтий, червоний і синій колір і послідовно змішуємо червоний з жовтим, жовтий із синім і червоний із синім, поміщаючи ці суміші в трикутники, розташовані між кутовими. У кожний із трикутників, що залишилися, ми поміщаємо суміш дотичних з ним трьох квітів. Подібні вправи можна провести й з іншими квітами.
Квадрати. У чотирьох кутах схеми, що складає з 25 квадратів, помістимо білої, чорний і основну пари додаткових квітів - червон і зелений, потім приступимося до змішування квітів. Спочатку підемо від вихідних кутів, потім приступимося до змішування тонів по діагоналі, і нарешті, одержимо відсутні тут інші хроматичні тони. Замість чорн, білого, червоного й зеленого можна використовувати й дві інші пари додаткових (комплементарних) квітів.
Колірні тони взятих нами трикутника й квадрата утворять замкнуту єдину систему тонів, які є між собою родинними. Кожний, бажаючий більш докладно вивчити можливості змішування квітів, повинен спробувати змішати кожний колір з будь-яким іншим- Для цього варто розділити великий квадрат на 13 "х" 13 маленьких квадратів. При цьому перший квадрат у верхньому ряді ліворуч необхідно залишити білим. У квадрати верхнього горизонтального ряду варто помістити дванадцять квітів колірного кола, починаючи з жовтого, через жовто-жовтогарячий до жовто-зеленого. У квадратах першого вертикального ряду потрібно послідовно дати фіолетовий колір і через фіолетов і синій прийти до червоно-фіолетового кольору. Квадрати другого горизонтального ряду виходять завдяки змішуванню кожного кольору першого горизонтального ряду з фіолетовим кольором. Квадрати третього горизонтального ряду заповнюються сумішшю квітів першого горизонтального ряду із синьо-фіолетовим. Коли кожний колір першого вертикального ряду буде змішаний із квітами першого горизонтального ряду, то в загальній схемі ліворуч праворуч буде ясно видна діагональ сірих тонів, тому що саме тут відбувається з'єднання додаткових тонів. Після того, як вивчаючі проблеми кольору виконають відоме число вправ по змішуванню квітів, вони можуть перейти до більше точного репродукування заданих їм тонів. Зразки тональних рішень можуть бути взяті із природи, творів мистецтва або з будь-яких інших художньо осмислених речей. Цінність подібних вправ укладається в тім, що тут можна перевірити своє сприйняття кольору. Зовсім ясно, що як у найтонших технічних процесах виміру й розрахунки часто зрештою виявляються недостатніми й потрібний результат може бути отриманий тільки завдяки тонкому чуттю особливо обдарованого робітника, так і в художнім відношенні суміші квітів і колірних композицій можуть бути бездоганно виконаними тільки завдяки високій чутливості художника до кольору.
Загалом кажучи, сприйняття кольору відповідає суб'єктивному смаку. Люди, особливо чутливі до синього кольору, будуть розрізняти безліч його відтінків, у той час як відтінки червоного, можливо, будуть їм малодоступні. Із цієї причини дуже важливо придбати досвід роботи із квітами всього хроматичного ряду, у зв'язку із чим і "чужі" для когось групи квітів зможуть бути оцінені відповідно до їх достоїнств. Крім викладених тут принципів "пигментарного" змішування, існує також і метод оптичного колірного змішання. Він заснований на тім, що чисті кольори, що змішуються, маленькими "мазочками" або крапками розташовуються поруч один з одним. Коли покрита в такий спосіб поверхня починає розглядатися на певній відстані, те всі ці колірні крапки змішуються в очах у єдине колірне відчуття.
Перевага подібного роду змішування укладається в тім, що діючі на наші очі кольору є більше чистими й сильніше вібрують. Поділ колірної поверхні на елементарні крапки-растри застосовується в поліграфії й, зокрема, у "полноцветной" офсетної печатки, де всі ці крапки поєднуються в очах сприймаючих у суцільні колірні поверхні. Якщо розглядати книжкові репродукції, видрукувані на офсеті, у збільшувальне скло, то ці крапки чітко видні. У звичайної "четырехцветной" печатки різні "опенки" виходять шляхом комбінацій або сумішей чотирьох стандартних квітів - жовтого, синьо-зеленого, синювато-червоного й чорного. Зовсім ясно, що ці чотири компоненти і їхньої суміші не завжди дадуть максимальну точність репродукції.
У тих випадках, коли необхідно надзвичайно висока якість репродукції, використовується сім і навіть більша кількість квітів. Інший наочний приклад змішування квітів можна знайти в ткацтві. По-різному пофарбовані основа й утік комбінуються відповідно до візерунка тканини в більш-менш одне колірне ціле. Добре знайомим зразком тут є шотландські тканини, У тих місцях, де кольорові нитки основи перетинаються з нитками утоку того ж кольору, виникають квадрати чистого яскравого кольору. Там же, де перетинаються й змішуються нитки, пофарбовані в різні кольори, тканину утвориться як би з різнобарвних крапок і її колір сприймається досить конкретним тільки на певній відстані. Оригінальні рішення цих картатих тканин з тонкої вовни були геральдичною приналежністю окремих шотландських кланів і дотепер по своїй колірній гамі й колірних відносинах служать зразками для текстильних малюнків.
