Історія офсетної печатки
Історія офсетної печатки починається в Німеччині в місті Мюнхені із "золнхофенерского" каменю-сланцю. Сентиментальна історія списку відданого в прання білизни, написаного "Алоисом" "Зенефельдер" (1771-1834) за браком паперу для своєї матері на вищезгаданому камені, хоча й неправдоподібна, однак історично достовірна.
Цей спосіб, винахідником якого він є, одержав спочатку назву "поліавтографії", що пізніше бути замінено на "літографію". У кожному разі це був лише заключний акорд довгого історичного пошуку драматурга й актора "Зенефельдера", метою якого було одержати для власної друкарні дешеву форму високого друку травленням, не використовуючи гравірування. При спробі створення щодо дешевого способу для передруку дорогих нотних аркушів він виявив в 1797 р., що "золнхофенерский" камінь-сланець по- різному реагує при впливі на нього жиру й води. При печатці з нанесеного на його поверхню жирною фарбою малюнка цей камінь не треба було більше сильно "протравливать" для створення рельєфу. Після попереднього нанесення чорної фарби, а також однократного легкого травлення його потрібно було тільки підтримувати завжди у зволоженому стані.
"Зенефельдер" винайшов також спеціальний ручний прес для нового способу печатки. Це був так званий "штанговий" прес у якому притиск паперу забезпечувався за допомогою хитного дерев'яного ножа. Відбиток виходив після пригладжування аркуша таким чином, щоб чутливий камінь із друкованим зображенням не піддавався занадто великому навантаженню. Тому що зі штанговим пресом працювати було важко, він також створив версію преса із друкованим циліндром.
Це трапилося за кілька років до того, як Фрідріх "Кениг" у Лондоні застосував тигельний принцип на своєї "плоскопечатной" машині, на якій також був друкований циліндр. Перші літографські друковані преси з'явилися у Франції. Часом появи цих машин називають 1846 р. Слідом в 1852 р. у Відні заробила машина "Джоржа" "Сигла" (мал. 13.1-2). Олександр "Дюпуа" побудував свій перший літографський прес в 1860 р. у Парижу. Разом з ним працювали Луїс "Фабер" і Адольф "Шляйхер" зі "Швабии", які стали його компаньйонами. Під час німецько-французької війни 1870-1871 р. "Фабера" й "Шляйхера" вигнали із Франції, після чого вони заснували в "Оффенбахе", на "Майне", власний цех для складання літографських друкованих машин, що з'явився прообразом сучасного виробника офсетних машин - фірми MAN ROLAND.
У "Зенефельдера" була ідея змінити плоску поверхню, що несе зображення, на циліндричну. Однак тільки відкриття гнучкої цинкової пластини зі світлочутливою верствою забезпечило можливість здійснення принципу й технології, відомої як ротаційна печатка. Створення першої такої машини приписується "Рудди"-"Мэну" "Джонстону", що жили в Единбурзі в 1886 р. Перше ж авторське посвідчення існувало з 1835 р. у Франції. Замість повільного зворотно-поступального переміщення каменю застосували обертовий циліндр із закріпленої на ньому легкою й гнучкою металевою пластиною.
Пізніше в США цинк замінили на алюміній, тому що там добувалася сировина й були відповідні заводи з виробництва й прокату алюмінію. Винахід офсетної печатки можна вважати розвитком способу непрямого високого друку, застосованої для запечатки жерсті двома винахідниками: американцем "Айра" В. "Рабелем" і німецьким іммігрантом "Каспаром" "Херманном". Обоє вони прийшли в 1904 р. до ідеї печатки з літографських друкованих форм побічно, тобто шляхом передачі зображення через циліндр із натягнутим на нього гумовим полотном. У "Рабеля" в Резерфорді (штат Нью-Йорк, США) була маленька друкарня для печатки із цинку й літографського каменю.
Один раз при печатці на твердому башковитому папері виникли труднощі з растровим зображенням. Для досягнення кращого результату печатки "Рабель" вирішив натягнути на друкований циліндр м'яке гумове полотно. Через неуважність "на-ладчица" іноді пропускала аркуш, і в такий спосіб кольоровий відбиток ненавмисно переходив на гумове полотно. Звідти він переносився на зворотний бік наступного аркуша. Коли "Рабель" розглянув один з таких бракованих відбитків, те, до свого подиву, зрозумів, що зображення на зворотному боці хоча й було дзеркальне, але по своїй якості воно істотно перевершувало те зображення, що було отримано на особовій стороні аркуша. Він провів подальші випробування й знайшов підтвердження своїм спостереженням. "Рабель" залишив свою друкарню й повністю присвятив себе створенню літографських друкованих машин з непрямим перенесенням, для яких він незабаром став використовувати назву "офсетна печатка".
"Херманн" прийшов до цього відкриття в цей же самий час. При цьому його ідея ґрунтувалася на більше ранніх винаходах з області печатки по жерсті. Наприкінці 1904 р. він запропонував братам Альфредові й "Чарльзу" "Харрисам" створити "книгопечатные" листові ротаційні машини для офсетної печатки. На початку 1905 р. був підписаний договір про співробітництво в "Найлсе", штат Огайо (США). Так виникла компанія Harris, що провадила офсетні друковані машини. Її діяльність виявилася значно більше успішної, чим завод "Рабеля". "Херманн" запропонував нові ідеї створення багатоколірних друкованих машин, рулонних офсетних друкованих машин і машин для двосторонньої печатки. Тому що в той час він не бачив у США можливості перетворення їх у життя, у травні 1907 р. він вернувся в Німеччину. За чотири дні до цього Імператорське патентне відомство в Берліні видало йому патент, значення якого, крім нього, ніхто не представляв. Він стосувався створення друкованих машин за принципом "гума до гуми" для одночасної печатки особи й обороту друкованого аркуша . Як і Фрідріх "Кениг", що за сторіччя перед цим повинен був з'їздити всю Європу, щоб знайти кредитора для здійснення своїх винаходів, так і "Херманн" писав про свої пропозиції всім відомим заводам з виробництва друкованих машин Європи. Однак не багато хто підтримали його ідеї. Першим відгукнувся на його пропозицію у вересні 1910 р. Фелікс "Беттхер", що у той час був власником відомої фабрики по виготовленню валів для друкованих машин у Лейпцизі.
Принцип рулонної офсетної машини дозволив створити в "Плауэне" акціонерне товариство VOMAG. "Херманн" став генеральним представником цієї фабрики друкованих машин. У результаті була сконструйована й побудована рулонна офсетна машина. У червні 1912 р. машина, що одержала назву "Universal", була уведена в експлуатацію Феліксом "Беттхером" у Лейпцизі. Машина представлялася на виставці ""Видга" 1914" і одержала визнання багатьох видавців. Таким чином, VOMAG став першою фабрикою-виготовлювачем рулонних офсетних машин, причому патент "Херманна" сприяв завоюванню лідируючого положення фабрики на ринку поліграфічного встаткування.
